Четвертая книга царствГлава 18 |
|
1 |
|
2 Было ему тогда двадцать пять лет, и двадцать девять лет правил он Иудеей в Иерусалиме. Имя его матери — Ави, дочь Захарии. |
|
3 Дела его были праведны в глазах ГОСПОДА, как и дела его праотца Давида. |
|
4 Он убрал капища на холмах, разбил священные камни, снес столб, посвященный Ашере, изрубил на куски медного змея, сделанного Моисеем, потому что тогда израильтяне всё еще совершали ему воскурения, — звался он Нехуштан. |
|
5 Езекия уповал на ГОСПОДА, Бога Израилева, и не было подобного ему среди царей иудейских ни после него, ни прежде. |
|
6 Он был беззаветно предан ГОСПОДУ и соблюдал заповеди, переданные ГОСПОДОМ Моисею. |
|
7 ГОСПОДЬ пребывал с Езекией, и тот во всех своих начинаниях имел успех. Езекия восстал против царя ассирийского и не стал ему больше служить, |
|
8 разбил филистимлян до самой Газы с окрестностями, захватив и сторожевые посты, и укрепленные города. |
|
9 |
|
10 Город был взят к концу третьего года осады. В шестой год правления Езекии (это был девятый год царствования в Израиле Осии) Самария пала. |
|
11 Ассирийский царь угнал израильтян в Ассирию, поселив их в Халахе, что на Хаворе, потоке в области Гозан, а также в мидийских городах, |
|
12 потому что не слушались они гласа ГОСПОДА, Бога своего, преступили Завет, Союз с Ним, — ничего из того, что заповедал Моисей, слуга ГОСПОДЕНЬ, не слушали и не исполняли. |
|
13 |
|
14 Езекия, царь иудейский, отправил к царю ассирийскому в Лахиш такое послание: «Я виноват! Отступи от меня — заплачу, сколько назначишь мне». Царь ассирийский назначил Езекии, царю иудейскому, выплатить триста талантов серебра и тридцать талантов золота. |
|
15 Езекия отдал всё серебро, какое только нашлось в Храме ГОСПОДНЕМ и в сокровищнице царского дворца. |
|
16 Езекия тогда даже снял облицовку с ворот Храма ГОСПОДНЕГО, включая столбы (ее некогда велел сделать сам Езекия, царь иудейский), и отдал царю ассирийскому. |
|
17 Царь ассирийский послал из Лахиша в Иерусалим к царю Езекии своего полководца, главного евнуха и главного советника с большим войском. Они выступили и, подойдя к Иерусалиму, остановились у водостока верхнего пруда, по дороге к полю белильщиков. |
|
18 Они стали звать царя, но вышли к ним Эльяким, сын Хилкии, смотритель царского дворца, писец Шевна и летописец Йоах, сын Асафа. |
|
19 |
|
20 Для войны нужны советники и сила, а не пустые слова. На кого понадеялся ты, когда решился восстать против меня? |
|
21 Ты, как видно, на Египет думаешь опереться — на эту трость надломленную? Кто на нее обопрется, тому она и проткнет ладонь! Таков удел всех, кто рассчитывает на фараона, царя египетского. |
|
22 Или скажешь мне: мы, мол, на ГОСПОДА надеемся, на Бога нашего? Уж не на Того ли, Чьи святилища и жертвенники Езекия уничтожил, потребовав от Иудеи и Иерусалима поклоняться только перед этим жертвенником в Иерусалиме? |
|
23 Лучше договорись с моим владыкой, ассирийским царем! Я мог бы дать тебе две тысячи коней — только найдешь ли ты для них всадников? |
|
24 Как же ты собираешься обратить в бегство хотя бы одного из наместников владыки моего, пусть и самого незначительного в его окружении? Ведь ты же на Египет надеешься, на его конницу и колесницы. |
|
25 Разве не без воли ГОСПОДНЕЙ пришел я разорять эту страну? Так ГОСПОДЬ и сказал мне: „Иди в эту страну и разори ее“». |
|
26 |
|
27 Но главный советник отвечал им: «Разве владыка мой послал меня передать эти слова только вашему владыке и вам, а не всем тем людям, которые находятся сейчас на городской стене и которым придется вместе с вами мочу свою пить и собственные испражнения есть?» |
|
28 |
|
29 Так говорит царь: пусть не обманывает вас Езекия, ведь он не сможет спасти вас от моей руки. |
|
30 И на ГОСПОДА пусть не внушает вам Езекия напрасных надежд: мол, непременно спасет вас ГОСПОДЬ, ни за что не будет отдан этот город в руки ассирийского царя. |
|
31 Не слушайте Езекию! Вот что говорит вам ассирийский царь: покоритесь мне, выходите, и будет каждый из вас есть плоды своей лозы виноградной и смоковницы и пить воду из собственного колодца. |
|
32 А потом я приду за вами и отведу вас в страну такую же, как ваша, в страну, где много зерна и вина, хлеба и винограда, маслин и меда, там вы будете живы, не умрете! Так не слушайте же Езекию, он обольщает вас: ГОСПОДЬ, мол, вас спасет. |
|
33 Удалось ли богам других народов спасти страны свои от царя ассирийского?! |
|
34 Где теперь эти боги Хамата и Арпада? Где боги Сефарваима, Хены и Иввы? Может быть, Самарию уберегли они от меня? |
|
35 Из всех богов этих стран кто уберег свою страну от моей руки? Неужели ГОСПОДЬ сбережет Иерусалим?» |
|
36 |
|
37 А Эльяким, сын Хилкии, смотритель дворца, с главным писцом Шевной и летописцем Йоахом, сыном Асафа, разодрав на себе одежды, пришли к Езекии и передали ему слова главного советника. |
2-а царiвРозділ 18 |
|
1 |
|
2 Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я́ його матері — Аві, дочка́ Захарія. |
|
3 І робив він угодне в Господніх оча́х, усе так, як робив був його батько Давид. |
|
4 Він понищив па́гірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяно́го змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехушта́н. |
|
5 Він наді́явся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма́ царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним. |
|
6 І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві. |
|
7 І був Господь із ним, — у всьому, куди він ходив, він мав пово́дження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому. |
|
8 Він побив филисти́млян аж до Аззи́ та границі її від вартово́ї башти аж до тверди́нного міста. |
|
9 І сталося четвертого року царя Єзекії, — це сьомий рік Осі́ї, Елиного сина, Ізраїлевого царя, — пішов Салманаса́р, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її. |
|
10 І здобув він її по трьох рока́х: шостого року Єзекії, — це дев'ятий рік Осі́ї, Ізраїлевого царя, — була здобута Самарія. |
|
11 І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст. |
|
12 Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили. |
|
13 А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхері́в, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста́, та й захопи́в їх. |
|
14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: „Згрішив я! Відійди від мене, а що накладе́ш на мене, понесу́.“ І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота. |
|
15 І віддав Єзекія все срібло, зна́йдене в Господньому домі та в царе́вих скарбни́цях. |
|
16 Того ча́су Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його́ асирійському цареві. |
|
17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного кома́ндувача, і великого є́внуха та великого ча́шника з великим ві́йськом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотя́гом горі́шнього ставу, що на битій дорозі до поля Валю́шників. |
|
18 І кли́кнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер. |
|
19 І сказав до них великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся? |
|
20 Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене? |
|
21 Тепер оце ти надієшся собі опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона вхо́дить у долоню йому й продіря́влює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього. |
|
22 А коли ви скажете мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив па́гірки Його та же́ртівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися в Єрусалимі? |
|
23 А тепер піди в за́клад із моїм паном, ассирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в. |
|
24 І як же ти проженеш хоч одно́го намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі наді́єшся на Єгипет ради колесни́ць та верхівців! |
|
25 Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!“ |
|
26 І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юде́йському в слух тих людей, що на мурі“. |
|
27 І сказав до них великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити ці слова́ до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти вій кал та пити свою се́чу?“ |
|
28 І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: „Послухайте слово великого царя, царя асирійського: |
|
29 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекія, бо він не зможе врятува́ти вас від руки його! |
|
30 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського. |
|
31 Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо много, та й ви́йдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки, |
|
32 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до краю такого ж, як ваш Край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, — щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас! |
|
33 Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя? |
|
34 Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятува́ли вони Самарію від моєї руки? |
|
35 Котрий з-поміж усіх богів цих краї́в урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь уряту́є Єрусалим від моєї руки?“ |
|
36 І мовчав той наро́д, і не відповів йому ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав: „Не відповідайте йому́!“ |
|
37 І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, ка́нцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого чашника. |
Четвертая книга царствГлава 18 |
2-а царiвРозділ 18 |
|
1 |
1 |
|
2 Было ему тогда двадцать пять лет, и двадцать девять лет правил он Иудеей в Иерусалиме. Имя его матери — Ави, дочь Захарии. |
2 Він був віку двадцяти й п'яти літ, коли зацарював, і царював в Єрусалимі двадцять і дев'ять літ. А ім'я́ його матері — Аві, дочка́ Захарія. |
|
3 Дела его были праведны в глазах ГОСПОДА, как и дела его праотца Давида. |
3 І робив він угодне в Господніх оча́х, усе так, як робив був його батько Давид. |
|
4 Он убрал капища на холмах, разбил священные камни, снес столб, посвященный Ашере, изрубил на куски медного змея, сделанного Моисеем, потому что тогда израильтяне всё еще совершали ему воскурения, — звался он Нехуштан. |
4 Він понищив па́гірки, і поламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідяно́го змія, якого зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його: Нехушта́н. |
|
5 Езекия уповал на ГОСПОДА, Бога Израилева, и не было подобного ему среди царей иудейских ни после него, ни прежде. |
5 Він наді́явся на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма́ царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним. |
|
6 Он был беззаветно предан ГОСПОДУ и соблюдал заповеди, переданные ГОСПОДОМ Моисею. |
6 І міцно тримався він Господа, не відступався від Нього, і додержував заповіді Його, що наказав був Господь Мойсеєві. |
|
7 ГОСПОДЬ пребывал с Езекией, и тот во всех своих начинаниях имел успех. Езекия восстал против царя ассирийского и не стал ему больше служить, |
7 І був Господь із ним, — у всьому, куди він ходив, він мав пово́дження. І збунтувався він на асирійського царя, і не служив йому. |
|
8 разбил филистимлян до самой Газы с окрестностями, захватив и сторожевые посты, и укрепленные города. |
8 Він побив филисти́млян аж до Аззи́ та границі її від вартово́ї башти аж до тверди́нного міста. |
|
9 |
9 І сталося четвертого року царя Єзекії, — це сьомий рік Осі́ї, Елиного сина, Ізраїлевого царя, — пішов Салманаса́р, цар асирійський, на Самарію, та й обліг її. |
|
10 Город был взят к концу третьего года осады. В шестой год правления Езекии (это был девятый год царствования в Израиле Осии) Самария пала. |
10 І здобув він її по трьох рока́х: шостого року Єзекії, — це дев'ятий рік Осі́ї, Ізраїлевого царя, — була здобута Самарія. |
|
11 Ассирийский царь угнал израильтян в Ассирию, поселив их в Халахе, что на Хаворе, потоке в области Гозан, а также в мидийских городах, |
11 І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асирії, і попровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідійських міст. |
|
12 потому что не слушались они гласа ГОСПОДА, Бога своего, преступили Завет, Союз с Ним, — ничего из того, что заповедал Моисей, слуга ГОСПОДЕНЬ, не слушали и не исполняли. |
12 Це за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони ані не слухали, ані не робили. |
|
13 |
13 А чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхері́в, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста́, та й захопи́в їх. |
|
14 Езекия, царь иудейский, отправил к царю ассирийскому в Лахиш такое послание: «Я виноват! Отступи от меня — заплачу, сколько назначишь мне». Царь ассирийский назначил Езекии, царю иудейскому, выплатить триста талантов серебра и тридцать талантов золота. |
14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського, до Лахішу, говорячи: „Згрішив я! Відійди від мене, а що накладе́ш на мене, понесу́.“ І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота. |
|
15 Езекия отдал всё серебро, какое только нашлось в Храме ГОСПОДНЕМ и в сокровищнице царского дворца. |
15 І віддав Єзекія все срібло, зна́йдене в Господньому домі та в царе́вих скарбни́цях. |
|
16 Езекия тогда даже снял облицовку с ворот Храма ГОСПОДНЕГО, включая столбы (ее некогда велел сделать сам Езекия, царь иудейский), и отдал царю ассирийскому. |
16 Того ча́су Єзекія відрубав золото з дверей Господнього дому та зо стовпів, що покрив був Єзекія, Юдин цар, золотом, і дав його́ асирійському цареві. |
|
17 Царь ассирийский послал из Лахиша в Иерусалим к царю Езекии своего полководца, главного евнуха и главного советника с большим войском. Они выступили и, подойдя к Иерусалиму, остановились у водостока верхнего пруда, по дороге к полю белильщиков. |
17 А асирійський цар послав із Лахішу до царя Єзекії головного кома́ндувача, і великого є́внуха та великого ча́шника з великим ві́йськом до Єрусалиму. І пішли вони, і прийшли та й стали над водотя́гом горі́шнього ставу, що на битій дорозі до поля Валю́шників. |
|
18 Они стали звать царя, но вышли к ним Эльяким, сын Хилкии, смотритель царского дворца, писец Шевна и летописец Йоах, сын Асафа. |
18 І кли́кнули вони до царя, і до них вийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, ка́нцлер. |
|
19 |
19 І сказав до них великий ча́шник: „Скажіть Єзекії: Отак сказав великий цар, цар асирійський: Що́ це за надія, на яку ти наді́єшся? |
|
20 Для войны нужны советники и сила, а не пустые слова. На кого понадеялся ты, когда решился восстать против меня? |
20 Чи думаєш ти, що слово уст, то вже рада та сила до війни? На ко́го тепер наді́єшся, що збунтувався проти мене? |
|
21 Ты, как видно, на Египет думаешь опереться — на эту трость надломленную? Кто на нее обопрется, тому она и проткнет ладонь! Таков удел всех, кто рассчитывает на фараона, царя египетского. |
21 Тепер оце ти надієшся собі опе́ртися на оту пола́ману очерети́ну, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона вхо́дить у долоню йому й продіря́влює її. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто надіється на нього. |
|
22 Или скажешь мне: мы, мол, на ГОСПОДА надеемся, на Бога нашего? Уж не на Того ли, Чьи святилища и жертвенники Езекия уничтожил, потребовав от Иудеи и Иерусалима поклоняться только перед этим жертвенником в Иерусалиме? |
22 А коли ви скажете мені: Ми наді́ємось на Господа, Бога нашого, то чи ж Він не Той, що Єзекія понищив па́гірки Його та же́ртівники Його, і сказав Юді та Єрусалимові: перед оцим тільки же́ртівником будете вклонятися в Єрусалимі? |
|
23 Лучше договорись с моим владыкой, ассирийским царем! Я мог бы дать тебе две тысячи коней — только найдешь ли ты для них всадников? |
23 А тепер піди в за́клад із моїм паном, ассирійським царем, і я дам тобі дві тисячі ко́ней, якщо ти зможеш собі дати на них верхівці́в. |
|
24 Как же ты собираешься обратить в бегство хотя бы одного из наместников владыки моего, пусть и самого незначительного в его окружении? Ведь ты же на Египет надеешься, на его конницу и колесницы. |
24 І як же ти проженеш хоч одно́го намісника з найменших слуг мого пана? А ти собі наді́єшся на Єгипет ради колесни́ць та верхівців! |
|
25 Разве не без воли ГОСПОДНЕЙ пришел я разорять эту страну? Так ГОСПОДЬ и сказал мне: „Иди в эту страну и разори ее“». |
25 Тепер же, чи без Господа прийшов я на це місце, щоб знищити його? Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його!“ |
|
26 |
26 І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах до великого ча́шника: „Говори до своїх рабів по-араме́йському, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-юде́йському в слух тих людей, що на мурі“. |
|
27 Но главный советник отвечал им: «Разве владыка мой послал меня передать эти слова только вашему владыке и вам, а не всем тем людям, которые находятся сейчас на городской стене и которым придется вместе с вами мочу свою пить и собственные испражнения есть?» |
27 І сказав до них великий ча́шник: „Чи пан мій послав мене говорити ці слова́ до твого пана та до тебе? Хіба не до цих людей, що сидять на мурі, щоб із вами їсти вій кал та пити свою се́чу?“ |
|
28 |
28 І став великий чашник, і кликнув гучним голосом по-юдейському, і говорив і сказав: „Послухайте слово великого царя, царя асирійського: |
|
29 Так говорит царь: пусть не обманывает вас Езекия, ведь он не сможет спасти вас от моей руки. |
29 Так сказав цар: Нехай не ду́рить вас Єзекія, бо він не зможе врятува́ти вас від руки його! |
|
30 И на ГОСПОДА пусть не внушает вам Езекия напрасных надежд: мол, непременно спасет вас ГОСПОДЬ, ни за что не будет отдан этот город в руки ассирийского царя. |
30 І нехай не запевня́є вас Єзекія Господом, говорячи: Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде да́но цього міста в руку царя асирійського. |
|
31 Не слушайте Езекию! Вот что говорит вам ассирийский царь: покоритесь мне, выходите, и будет каждый из вас есть плоды своей лозы виноградной и смоковницы и пить воду из собственного колодца. |
31 Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: Примиріться зо много, та й ви́йдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду зо своєї ко́панки, |
|
32 А потом я приду за вами и отведу вас в страну такую же, как ваша, в страну, где много зерна и вина, хлеба и винограда, маслин и меда, там вы будете живы, не умрете! Так не слушайте же Езекию, он обольщает вас: ГОСПОДЬ, мол, вас спасет. |
32 аж поки я не прийду́ й не візьму́ вас до краю такого ж, як ваш Край, до кра́ю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, — щоб ви жили й не вмирали! І не слухайте Єзекії, коли він намовляє вас, говорячи: Господь порятує нас! |
|
33 Удалось ли богам других народов спасти страны свои от царя ассирийского?! |
33 Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя? |
|
34 Где теперь эти боги Хамата и Арпада? Где боги Сефарваима, Хены и Иввы? Может быть, Самарию уберегли они от меня? |
34 Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятува́ли вони Самарію від моєї руки? |
|
35 Из всех богов этих стран кто уберег свою страну от моей руки? Неужели ГОСПОДЬ сбережет Иерусалим?» |
35 Котрий з-поміж усіх богів цих краї́в урятував свій край від моєї руки, — то невже ж Господь уряту́є Єрусалим від моєї руки?“ |
|
36 |
36 І мовчав той наро́д, і не відповів йому ані сло́ва, бо це був нака́з царя, що сказав: „Не відповідайте йому́!“ |
|
37 А Эльяким, сын Хилкии, смотритель дворца, с главным писцом Шевной и летописцем Йоахом, сыном Асафа, разодрав на себе одежды, пришли к Езекии и передали ему слова главного советника. |
37 І прийшов Еліяким, син Хілкійї, начальник палати, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, ка́нцлер, із роздертими шатами, до Єзекії, і доне́сли йому слова́ великого чашника. |